Так, у кінематографі це дуже відомий і потужний прийом. Його часто називають «близьким майбутнім» (near-future sci-fi) або «завтрашнім днем».

Режисери зумисно переносять події не на 200 років уперед, а всього на 10–25 років. Головна мета такого кроку — психологічний тиск на глядача.

Ось чому цей трюк працює безвідмовно:

### 1. Ефект «Це може статися зі мною» (Впізнаваність)

Коли події відбуваються у 2150 році, глядач підсвідомо відмежовується: *«Я до цього не доживу, це казка»*. Але коли на екрані, наприклад, 2035 або 2040 рік, вмикається інша логіка: *«О, мої діти тоді будуть підлітками»* або *«Я ще буду живий»*. Поведінка людей, одяг та архітектура залишаються здебільшого звичними, що змушує вірити в реальність загрози.

### 2. Еволюція технологій замість революції

Замість вигаданих міжгалактичних перельотів чи телепортації, режисери беруть те, що вже існує сьогодні, і просто розвивають його на один крок уперед:

* Штучний інтелект стає трохи розумнішим.
* Смартфони перетворюються на прозорі скляні панелі чи лінзи в очах.
* Соціальні рейтинги стають обов'язковими.
Оскільки ми вже бачимо зародки цих технологій зараз, екранне майбутнє виглядає неминучим.

### 3. Соціальне та політичне попередження

Фільми про близьке майбутнє майже завжди є застереженням (антиутопією). Вони показують, до чого призведуть сьогоднішні проблеми (екологічна криза, диктатура, залежність від гаджетів), якщо їх не вирішити прямо зараз.

---

### Яскраві приклади цього трюку в кіно:

* «Чорне дзеркало» (Black Mirror) — ідеальний приклад. Більшість серій показують світ, який відрізняється від нашого всього на 5–10 років. Технології впізнавані, тому серіал викликає такий сильний психологічний дискомфорт.
* «Она» (Her, 2013) — світ майбутнього (приблизно через 10–15 років), де самотній письменник закохується в операційну систему з ШІ. Одяг, квартири та вулиці виглядають майже як сьогодні, що робить драму дуже інтимною та сильною.
* «Особлива думка» (Minority Report, 2002) — Стівен Спілберг зняв фільм про 2054 рік (на 50 років уперед), але перед зйомками зібрав групу вчених-футурологів. Вони спрогнозували технології, які з'являться зовсім скоро: персоналізована реклама, яка впізнає тебе на вулиці, та інтерфейси, що керуються жестами. Багато з цього вже стало реальністю.
* «Дитя людське» (Children of Men, 2006) — події відбуваються у 2027 році (на момент виходу фільму — за 20 років у майбутнє). Світ розпадається через тотальне безпліддя. Фільм жахає тим, що брудні вулиці Лондонa, занепад та військові конфлікти виглядають абсолютно буденно, без жодного «космічного» глянцю.

Цей трюк б'є по емоціях набагато сильніше, ніж класична фантастика, бо він забирає у глядача зону комфорту і каже: *«Майбутнє вже настає, і воно тобі не сподобається»*.

Вас цікавить якийсь конкретний фільм, де ви помітили цей ефект, чи ви шукаєте, що подивитися у такому стилі?